В статті наголошується на необхідності при структуруванні релігії як феномену відрізняти її внутрішню і зовнішню структуру, відійти від домінуючого виокремлення в релігії лише чотирьох її складових, оскільки за нових умов свого функціонування з’явилися нові структурні компонента релігійного комплексу.

Ці «Замечания» відомим академіком були написані десь в 1960 році за дорученням ЦК Компартії України. Чому писав їх саме він, те мені невідомо. Виходячи з висновку О.Білецького, що авторами поширених в Україні атеїстичних видруків до 1960 рокук є неукраїнські вчені, цебто в масі своїй маємо тут перекладні атеїстичні праці, в ЦК партії прийшли до висновку, що в Україні мають бути зреалізовані чомусь в ідеологічній сфері тут зігноровані Постанови ЦК КПРС 1954 і 1960 років про завдання атеїстичновиховної роботи, зокрема і в (...) сфері вивчення й дослідження окремих релігійних феноменів. В Україні лише з 1961-1962 років почалося відкриття в університетах кафедр наукового атеїзму, було налагоджено написання і видрук дещо примітивних за своїм змістом атеїстичних праць. Відтак «Замечания» академіка зпрацювали до навпаки від того, на що він певне сподівався. (shrink)

Іван Ортинський народився 20 січня 1922 року в селі Погірці Рудківського повіту. В 17 років, щойно отримавши Атестат зрілості за гімназію, він вирушив зі Львова до Італії. Тут в 1939–1943 роках юний Іван навчався у Салезіянській малій семінарії у м. Івреа. В серпні 1942 р. в місті Турін він вступив до новіціату отців Салезіян. Завдяки доброму знанню різних мов, в 1946 році його було призначено гідом в катакомбах Св. Каліста. В 1949–1963 роках Ортинський займав посаду координатора бюро екскурсій по катакомбах.

Релігієзнавчий спомин. Професор Микола Закович.

Короткий звіт про роботу відділення релігієзнавства.

Ныне в мире практически не существует политических империй: они распались. На руинах бывшей коммунистической империи Советского Союза стала независимой ещё в 1991 году и наша Украина. Кто бы мог подумать, что украинский народ, которому столетиями талдычили о его нерушимом братском союзе будто бы из единокровным русским народом, вдруг решит быть подальше от этого «брата». Пришёл конец нашему 350- летнему колониальному бытию.

Всі ми смертні. Релігійна особа втіху від цієї істини знаходить для себе у вірі в якесь вічне потойбічне життя, прагне за сприяння якихось надприродних сил і за посередництва священнослужителів й різних обрядових дійств одержати його і продовжити там, у вифантазованому нею чи одержаному від конфесійного вчення, потойбіччі у повному блаженстві своє безсмертя. Здобутком спасительної місії Ісуса Христа у витвореній ним релігії вважають те, що він «смертію смерть подолав». Християнство відтак постало як духовний засіб вдоволення бажань вірянина на безсмертя. Проте в (...) таке безсмертя вчать лише вірити, бо ж в реаліях навіть воскресіння Ісуса Христа не є доведеним, до того ж і вифантазуваним, бо ж в Євангелії від Матвія говориться просто про викрадення і перенесення його тіла. Для християнина ж, якщо Ісус не воскрес, то й віра в нього є марною. (shrink)

До нас надійшла вістка про Ваше дещо незрозуміле нам ставлення до викладання у вузах курсу з релігієзнавства. Якщо Ваш львівськоуніверситетський досвід дає Вам підставу для висновку, що то є атеїзм, то це далеко не так. Я не маю тут можливості вникати в деталі, а лише додаю до цього листа нашу працю «Академічне релігієзнавство», зміст якої вже дасть Вам можливість зрозуміти, який обсяг проблем мали б викладати ті, хто значиться викладачем релігієзнавства. Можна погодитися з Вами в тому, що багато хто з (...) тих, хто викладав свого часу курс атеїзму, не змогли здолати себе і зрозуміти, що релігієзнавство може бути заангажованим на якусь світоглядну парадигму – атеїстичну чи богословську, але ж воно може і має бути й академічним, основними принципами якого є об’єктивність, історизм, позаконфесійність, полісвітоглядність і толерантність. (shrink)

Національна належність філософа визначається не географічним тереном його проживання, не мовою видруку творів, не прихильністю його до певної філософської традиції, а насамперед духом етнічної самосвідомості, який з необхідністю проглядається в змісті написаних ним праць, їх тематичній зорієнтованості, в стилі філософствування, практичній націленості його творчої спадщини – прагненні допомогти своєму народу в історичному самовизначенні, в його соціальному поступі. Саме останнє дає підставу віднести до плеяди українських філософів доктора філософії Володимира Ілліча Олексюка, який народився в 1913 році – це б то сто (...) років тому – в знаному Карпатському селі Шешори, здобув середню освіту в Коломиї, філософську – у Львівському університеті, в університетах Фрайбурга і НьюЙорка. Докторську ступінь за працю «Метафізична дійсність різниці між суттю та існуванням буття» В.Олексюк здобув у 1967 році в університеті Східної Флориди. З 1970 року проживав в Чікаго, очолював Українське католицьке академічне об’єднання «Обнова», водночас був членом низки міжнародних філософських товариств. (shrink)

Короткий план роботи Відділення релігієзнавства на 2016 року.

Релігійний чинник в гуманітарному житті України.

В статті А.Колодного і Л.Филипович, присвяченій Івану Огієнку, подається огієнківське бачення ознак помісності Православних Церков, зокрема специфіка їх вияву в Українському православ’ї. Розкриваються основні ознаки Українського Православ’я.

Цей номер «Українського релігієзнавства» є першим в 2019 році, яким ми відкриваємо нову сторінку в історії нашого фахового видання. Здійснена повна оцифровка всіх номерів УР від 1996 року, які виставлені на інтернетсторінці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, розташували журнал на новій платформі OpenJournalSestem, увійшли до декількох наукометричних баз, що відповідають за глобальну індексацію наукових публікацій. Нами оновлено склад редакції, куди введені всесвітньо знані релігієзнавці. Змінена наша редакційна політика, про що чітко написали на своїй сторінці. Тепер вона стала більш прозорою (...) і відкритою: всі статті до УР подаватимуться через інтернет і проходитимуть подвійне сліпе рецензування. Таким чином ми наближаємося до світових стандартів написання і публікування наукових статей. (shrink)

Релігія – надто складний духовно-практичний феномен. Користуючись поняттям релігія, дослідники не завжди мають однакове його змістовне наповнення. Між тим, постаючи однією із форм суспільної свідомості, релігія водночас є і світоглядом, і суспільно-історичним феноменом, і складовою культурного життя, й елементом суспільної надбудови, має індивідуальний і суспільний рівні свого вияву, існує у величезному спектрі конфесій.

Україна з часу одержання незалежності в 1991 році фактично знаходиться в зоні конфлікту з Росією. Росія не може змиритися з розвалом Союзу, який давав можливість тримати сотні інших етносів у стані колоніального поневолення. При цьому вона вдається до використання легально діючої в Україні Православної Церкви Московського Патріархату у своїй антиукраїнській діяльності.

Богородична Церква відповідає всім тим критеріям, які використовуються релігієзнавцями при дослідженнях різного конфесійного вияву власне релігійних організацій. Тут маємо чітко окреслене розуміння Бога як творця і промислителя, християнська Трійця додається особливим вшануванням ще й Матері Божої, чітко розписану богослужбову практику при певній абсолютизації і сакралізації при цьому місць з‘явлень Божої Матері, маємо закріплену ієрархічну структуру Церкви, триразовий розарій та ін. Відтак це є Церква, а не секта, як того в оцінках богородчан хочуть православні спільноти.

Повідомляємо всьому загалу українських релігієзнавців сумну звістку, одержану нами з Тернополя. 3 грудня на 80 році життя помер відомий вчений-релігієзнавець, талановитий викладач Тернопільських вузів, Почесний науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені. Г.С. Сковороди Національної Академії наук України, професор Арсен Миколайович ГУДИМА. Всі, хто знав Арсена Миколайовича, працював разом з ним, творив релігієзнавчу ауру як обласного, так і всеукраїнського масштабу, був серед його не тільки друзів, а й просто знайомих, довго відчуватимуть цю втрату. Очолюючи протягом десь 15 років обласний осередок (...) Української Асоціації релігієзнавців, Арсен Миколайович давав зразок самовідданої і творчої праці на цій ділянці науково-організаторської роботи. В цьому багатьом у нього можна повчитися. (shrink)

Загальні збори трудового колективу Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди, що відбулися 9 лютого 2016 року, обговоривши Постанову Президії НАН України №11 від 20 січня 2016 року і прийнявши до уваги її обґрунтування, ухвалюють.

У своєму функціонуванні релігія виходить за межі своєї наявності лише в індивідуальній свідомості вірянина. Вона піддається доктринальнобогословській та обрядово-культовій інтерпретації, через свої інституалізовані структури входить в різні сфери людської життєдіяльності, сакралізуючи їх. Тому предметом академічного релігієзнавства в широкому його аспекті є, окрім природи релігії, також її функціональність у великому конфесійному різноманітті. Академічність релігієзнавства – це не ворожість щодо релігії, не атеїзм, як дехто прагне її так витлумачувати. Особливістю академічного релігієзнавства є дотримання світоглядної нейтральності щодо релігії, певної рівновіддаленості щодо конфесій, толерантності (...) до кожної з них, чого немає в богословському, конфесійно-заангажованому, а відтак ненауковому релігієзнавстві, немає і в так званому науковому атеїзмі. (shrink)

Доповідна Міністру освіти і науки України Дм. ТАБАЧНИКУ У Відділенні релігієзнавства Інституту філософії НАН України, яке в країні нині є єдиною академічною науковою установою, з великим схваленням сприйняли ініційоване Президентом В. Януковичем в його Щорічному посланні до Верховної Ради положення про «забезпечення викладання з вересня 2011 року у вищих навчальних закладах усіх форм власності академічного релігієзнавства як нормативної філософської дисципліни, а у середній школі – порівняльної історії релігій».

План основних заходів Відділення релігієзнавства на 2014 рік.

Москвини співають: «Все, что мною пройдено, все вокруг мое». В такий спосіб вони виявляють органічно притаманну їм експансіоністську природу. Ця пісня співзвучна і з обстоюваною Московським Патріархом Кирилом концепція «русского мира». До його «мира» має входити вся так звана «историческая Русь».

Читаю видрукуване 4 квітня в газеті «День» інтерв’ю керуючого справами УПЦ Московського Патріархату Антонія. Воно мені нагадує відоме українське народне порівняння: йорзається, як вуж на сковорідці. Питання владиці звучать чітко: Чи засуджує Ваша Церква агресію Росії і анексію нею Криму? Чому не засудив агресивні дії Росії Ваш Московський Патріарх Кирило? Відповіді немає. Церква Київського Патріархату чи Українська Греко-Католицька Церкви устами своїх предстоятелів чітко сказали: маємо агресію Московії, її ми засуджуємо. Навіть мій земляк Черкаський єпарх УПЦ МП митрополит Софроній назвав Путіна (...) бандитом. А владика Антоній наговорив стільки, що слона можна загорнути в його видрукуване інтерв’ю, а до засудження загарбника все ж не вдався. Відтак влада Православної Церкви Московської юрисдикції не чує українського народу, який весь ладен йти в ряди Національної гвардії, щоб боронити нашу незалежність. Навіть я у свої 77 згодився на це. (shrink)

6 жовтня 2016 року виповнилося 420 років собору в Бересті, який визначив новий статус Української Церкви в християнському світі. Цей Собор знаходить різні оцінки в богословських і світських публікаціях. Складається враження, що й сама Греко-Католицька Церква, яку він інституював в новій якості, чомусь чи то соромиться його як самовільної без узгодження із Константинополем затії, а чи ж боїться згадувати із-за наявних навіть у своїх велико-католицьких братів, що знаходяться в офіційно нерекламованому союзі із Московсько-Православною Церквою, негативних оцінок уніатизма. Пригадую, як на (...) Різдв’яній урочистості в січні 2016 року у вітальному слові Предстоятеля Церкви навіть не прозвучала згадка про Берестейський Собор. При моїй заувазі йому про це, владика якось ухильно вдався до згадки про Володимирове хрещення, про Львівський псевдо-собор 1946 року, а ось на значимості Берестя чомусь не наголосив. (shrink)

Діяльність Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ з реалізації Концепції розвитку НАН України на 2014-2023 роки.

Стаття подає цифрові показники релігійної мережі України початку 2019 року. Статистика складена Департаментом у справах національностей і релігії Міністерства культури України, який щороку збирає дані від відповідних обласних відділів по затвердженій формі. На основі офіційно поданих цифр аналізуються загальні тенденції змін релігійної мережі років незалежності України.

В статті йдеться про здобутки Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ за 25 років його наукової діяльності. Визначаються проблеми, над якими працюють академічні релігієзнавці, і прогнозується перспектива розвитку релігієзнавства в Україні.

Слово редактора до чергового 94 номеру журналу.

The XXth century has provided numerous examples of different forms of religious extremism, in particular the Orthodox Christian extremism. XXIth century demonstrates an explosion of neo-pagan and Orthodox extremist views in Russia grounded on syncretic theory of «Russian World».

Інформаційний матеріал щодо Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ до додатку про проект Концепції розвитку НАН України на 2009-2013 роки.